Оглянуся — і сам собі не вірю… Боже!
Невже це я пройшов такий буремний шлях?!
Як встояв я у тих диявольських боях,
Де й Голіят не завжди вистояти може?
Хто, думав я, мені у скруті допоможе
Серед чужих людей в загублених краях?
Чи не зітре мене, я бідкався, на прах
В огненнім спаласі довкілля зловороже?
Та сталось диво з див: чим більше я терпів,
Тим більше кам’янів і вірою горів
В призначення моє — пройти страшну голготу,
Не впасти на шляху диявольських заграв
І гордо проректи, скриваючи гіркоту:
«Хоч я і в рабстві був, але рабом не став!»
Петро Косенко, 1993