Чого, душе моя, ти сумуєш
І чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога…
(Псалом 42, 12)
Щоденний біль душі, це корабель примхливий,
Що котиться по хвилях нашого життя,
Це відчайдушний крик в хвилини розп’яття
Шаленних днів борні, болючий і вразливий.
Щоденний біль душі, це вир ілюзій мстивий,
Що нищить в зародку найкращі почуття,
Це згубний крик надій на світле майбуття,
Це смуток день при дні несказано тужливий.
А жити хочеться! Як хочеться той сум
Загнати в небуття без хребтоломних дум,
Назавжди корабля свавільного спинити
І перестроїтись на героїчний лад,
Ілюзії у морі забуття втопити
І душу страдницьку звільнити від заглад!
Петро Косенко, 1998