Дороги чужини! Чи з волі Саваофа,
Чи з примхи недругів, я з берегів Дніпра
Подався вами в світ у пошуках добра
Тоді, коли над вами звисла катастрофа.
Стежини мук моїх! Життя мого Голгофа,
Юнацьких днів моїх нав’язлива мара,
Ви вбили юного фантаста-пісняра
І кинули його в безодні Діккергофа.
У тьмі тюринзьких штолень, в кам’яній труні,
Гіркі мої ви поховали навесні,
І світ рожевий мій жалобою покрили;
Спасибі за науку, вбивці без жалю, —
Я не забуду вас до самої могили,
В яку ви схоронили молодість мою.
Петро Косенко, 1984