Немає двох шляхів однакових на світі,
Хоча вони й ведуть до спільної мети,
Немає двох сердець такої частоти,
Щоб бились в унісон на тій самій орбіті.
Немає двох умільців, щоб в однім гамбіті
Запевнили собі тріумфи марноти,
Немає двох світил, щоб в чарах ліпоти
Однаково б цвіли в астральному зеніті.
Такий закон Творця на небі й на землі:
Все повертається на власному верлі
З печаттю неповторности в єстві та русі,
І в цьому сенс, краса і сила наших драм —
У сплеті протиріч та їхній завирюсі
Вулканитиме вічно наш життєвий храм!
Петро Косенко, 1986