За что тебя любить? Какая ты нам мать?
И мачеха бесчеловечно злая,
Не станет пасынка так беспощадно гнать,
Как ты детей своих казнишь, не уставая.
(П.Ф. Якубович, «К родине»)
Росіє! Сором світу! Хитра імпосторка!
Ти знищила мільйони добрих матерів!
Гробокопателько народів-трударів,
Ти від народження хижак і людоморка!
В овечій шкірі лис, кривавих справ акторка,
Ти власними дітьми годуєш упирів,
В огнях запалених тобою ж пожарів
Для тих же, що горять, ти цяця-миротворка.
Та прийде судний день! Воскреснуть матері,
З могил піднімуться їх діти-трударі
І над тобою суд учинять непідкупний —
З живої шкіру підмальовану здеруть
І, щоб по світі сморід не розносивсь трупний,
На цвинтарі ганьби, як падло загребуть!
Петро Косенко, 1983