Самогубство — це гріх супроти Бога
(З народної мудрості)
Свою Оксаночку матуся так любила
І так трусилися над нею цілий вік,
Що бідна дівчина помалу з року в рік
Від маминої ласки хиріла й дубіла.
Колись хотіла заміж — мама не пустила,
Хоч попадався і порядний чоловік,
Хотіла вдруге, втретє — наче хто зарік —
Та так з матусею в дівках і посивіла.
Здавалось би, що тут сонетові й кінець,
Якби не увірвався дівчині терпець —
Повісилась вночі нещасна раз під ранок,
В руці затиснувши написане наспіх:
“Як умиратимеш, матусю, наостанок
З покорою моєю забери й мій гріх”.
Петро Косенко, 1984