I
Священний раю мій, о море безконечне!
Перед тобою я у вічному боргу:
В мені зродило ти життя мого жагу
І полум’я вдихнуло в мене бистротечне.
В мені, о море, ти, безкрає й суперечне,
Збудило вир бажань й нечувану снагу,
В твоїх глибинах я похоронив нудьгу
І віднайшов життя тямуще і доречне.
Вночі і вдень гуляй, вночі і вдень грими,
Нехай твої, о море, грози і громи
Ніколи і ніде повік не затихають!
Сьогодні в них гуляє грізний капітан —
Пірата славного нехай не забувають
Ні лорди-держиморди, ні меткий Морган!
Петро Костенко
Сонет входить до збірки «Сповідь пірата» і написаний в 1994 році