XII
Плоди трудів своїх побачити не міг,
Хто віддано для них ввесь вік проколотився,
Хто з розпачу помер, але не покорився
І після смерті мир скептичний переміг.
Не ради слави щирий трудівник поліг,
Не ради почестей зі смертю заручився,
Не ради вигод з домовиною здружився,
Не ради себе він шукав нових доріг.
Не відаючи сам, трудящий виноградар
Був за життя свого земного, наче владар
У винограднику для людського добра.
Та смерть взяла трудівника безцеремонна,
Що він не бачив, як маленька дітвора,
Як люди смакували дивні пізні грона.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років