IX
Нараз, як по знаку, вродився виноград
І приголомшив світ такою новиною.
Невже, невже це правда? Лавою квапною
Посунули невірні вздріти дивоспад.
І правда: на стовпах рівнесенько підряд
Звисають дивні грона лавою рясною
І, гейби усмішкою сонця чарівною,
Дивують пліткарів папуговий парад.
Та якже бути без Хоми в такому ділі?
Знайшовся й тут такий: «Ці ягоди спізнілі
Для нас в собі ховають силу грізних вад
І нам загрожують отрутою своєю…»
Тим часом янгол з неба линув над землею
І райськими плодами вкрив невдахи сад.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років