III
Лози він накупив і висадив вози,
Горюючи ввесь вік, неначе той невільник.
Щоденна праці, наче в церкві богомільник
Він товкся й цілував небесні образи
Усіх святих, щоб кожен з них у час грози,
Посухи чи потопу, як його прихильник,
І, як надійний, певний в добрім ділі спільник,
У Бога вимолив для нього ті призи,
Якими наділяє він лише трудящих —
Здоров’я і в трудах тяжких плодів найкращих
Для слави Божої на небі й на землі.
О, як він працював, як гаряче молився,
І як старався він у цьому ремеслі,
Та все без успіху, хоч як би він не бився.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років