II
Він виноградної шукав суперлози,
Щоб мир обдарувати рідкісним нектаром
І ощасливити поживним райським даром
І кам’янисті гори, і пухкі низи.
Та щоб сумніші із сумних — мули й ксьондзи
Чи проповідники сухі — жили не даром,
Щоб причастилися хоч раз янтарним чаром
І вздріли ними ж пропаговані ази.
Щоб діткам на смачний пиріг були родзинки,
Хрусткі, солодкі і пахучі лагоминки,
Трудящий виноградар не жалів камзи.
Завзятий і твердіший від твердої криці,
Об’їхавши розсадники і торговиці,
Лози він накупив і висадив вози.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років