Дивись, Ганусенько, як листячка осінні
Зриваються, летять і падають до ніг,
Дивися, придивляйся, як безжальний сніг
Їх криє саваном у смертному горінні.
Дивись, голубонько, в якому омертвінні
Той саван листя умираюче обліг,
Дивися, придивляйся, як мороз поміг
Скувати все життя у їхньому цвітінні.
Отак і наші дні, як листячка марні,
Летять і падають за нами по стерні
Жорстокого життя, що душі нам скололо.
Хто спинить їхній лет на схилах наших літ?
Хто, хто ж розірве вічності магічне коло
І нас перенесе в непроминальний світ?
Петро Косенко. Присвячено Ганні Солодченко. 1986