Триптих
Сонет № 1
Я мексиканець! Достеменно! Світ не знає
Куточка кращого за Мексіко ніде.
І я боготворю це ім’я пресвяте,
Якій осанну Вседержитель сам співає!
Я народився там, де гордістю палає
Відваги полум’я чаруюче п’янке;
Воно кипить в мені іскристе й палахке
І до рискованих пригод мене штовхає.
Наповнений хоробрістю з колиски вщерть
Я бою не страшусь — однак: життя чи смерть
Лиш би мене моя вітчизна не забула!
Еспанська від віків мене бентежить кров,
А індіянська у мені ще не заснула —
От звідси й до пригод бучних моя любов!
Сонет №2
О люба Мексіко! В моїм гарячім серці
Завжди вируєш ти таким палким вогнем!
Я син твій і живу тобою день за днем
В жорстокім до загину повсякденнім герці.
О ні — я не дозволю жадній банаферці
Образити тебе, священний мій Едем!
З тобою шляхом слави в вічність ми ідем
В крилатім капелюсі і вабній чемерці.
З тобою ми не знаєм, що то значить страх
Пістоля на бедрі і пісня на устах —
Вперед без сум’яття, оглядки і тривоги!
Відвагу нашу знану з гордістю увись!
Таж нам всміхаються всі божеські дороги
І ти, кохана бітьківщино, усміхнись!!!
Сонет №3
О радосте моя! Красуне ластів’яча!
Розкішна панорама джунглів і пустель!
Видовище проваль, вулканів, грізних скель
І пісня голосна п’янким життям кипляча!
Куточок дива світу — славних маріаче,
Краївка красних недоторканих донсель,
Притулок екзотичних чарівних осель,
Країна вільних, гордих і безстрашних мачо!
О земле Панчо Вілли! Ти моя юдоль!
Тобі душа моя, кохана і пістоль —
З тобою ми йдемо по тій самій стежині!
Краса твоя в нескорі славою сія —
Ніколи не вклонюся жадній я чужині,
Твоїм і на тім світі залишуся я!
Петро Косенко
Триптих «Я мексиканець!» написаний в 1998 році