II
В душі розбійники, назовні слуги Божі,
Наслідники Колумба вийшли на грабіж.
В руках Святе письмо, в серцях злодійський ніж,
А на виду своїм такі святі та гожі!
Та сіна вовк не їсть… Вже скоро ті вельможі
Взялися не на жарт за справдішній правіж —
Немає золота? Ну що ти дивишся, та вріж…
Хай знають хто господар тут ці міхоноші!
І сталось дивне диво: справжній гураган
Струснув в ту мить покірних індіян —
Вони всім племенем напали на еспанців
То й рознесли своїх мучителів на прах
І назавжди вселили в душі тих поганців
Перед свободою святою вічний страх.
Петро Косенко
Являється частиною триптиха «Над Андами», котрий було написано в 1998 році