В Єгипті новина: де прах Тутанхамена
Son non e vero, e ben trovado
(Djordano Bruno)
В Єгипті новина: де прах Тутанхамена,
Ще мумію якусь у закутку знайшли.
Що це? Хто це? Як жив, де жив і вмер коли,
Чого і як попав у гріб до суверена?
Son non e vero, e ben trovado
(Djordano Bruno)
В Єгипті новина: де прах Тутанхамена,
Ще мумію якусь у закутку знайшли.
Що це? Хто це? Як жив, де жив і вмер коли,
Чого і як попав у гріб до суверена?
У Джана свято свят — скінчилася морока —
Завіз він матір немічну в старечий дім.
Радіє з Джаном Джейн і їх синочок Джім,
Дзявкоче весело й собачка білобока.
Одного разу в піст старенька сповідалась.
Купила свічечку, оглянулась кругом,
Схилилася і перед стомленим попом
В гріху найбільшому свого життя призналась.
Сини вдалися в неї славні, іцо й казати —
Обоє двометрові красні, хоч куди!
А відгодовані, то просто, як… з води,
Хоч би до гілуга чи косарки запрягати.
Минає довгий день. Вже дзвонять до вечірні.
Малиновий гуде над Божим світом дзвін.
Шляхами битими ген-ген з усіх сторін
До храму стомлено бредуть мовчазні вірні.
Сонете, друже мій! І знову, бачиш, проза.
Та де подінешся і що звелиш зробить?
Помер відомий критик і, як Бог велить,
Його похоронила жінка тонкосльоза.
IV
Тріщать і рушаться кремлівські бастіони
Із заходу на схід по самий край землі,
Звільняються раби з ординської петлі —
Вдаряє смертний час Скуратової зони.
У рідному краю колись нудна рутина
Мене заїздила, та так, хоч умирай!
Я чудесами снив: то я лечу в Китай,
То в Меці слухаю квиління муедзина…
Я чув колись давно, як говорили люди
Про тих, що без душі, вікуючи, живуть;
Неправда, думав я, того не може буть
Невже на світі справді є такі маруди?
Літами довгими, блукаючи по світі,
Я правди, як зерна поживного, шукав,
Та, певно, надаремно — те, що я спіткав
Скидалось на ерзац у біднім сухозлітті.