Аскет і трудівник, анахорет-затворник,
Аскет і трудівник, анахорет-затворник,
Він день і ніч ввесь вік за правдою тужив,
За неї він страждав, лише для неї жив
Її єдиною до скону був поборник.
Література
Страшним бульдозером моя епоха дика,
Страшним бульдозером моя епоха дика,
Під себе підминаючи стрімкі віки,
Безжалісно старі розорює стежки
І щириться на світ — шорстка і злоязика.
Вам, оборонцям Бад-Герсфельдської облоги
Українським утікачам 1945—47 рр.
Бад Герсфельду
(Західна Німеччина)
Вам, оборонцям Бад-Герсфельдської облоги
Поклін доземний мій — ви гицлям не здались
І, заарканені, себе не відреклись,
Катам навколішки не кинулися в ноги.
Дороги чужини! Чи з волі Саваофа,
Дороги чужини! Чи з волі Саваофа,
Чи з примхи недругів, я з берегів Дніпра
Подався вами в світ у пошуках добра
Тоді, коли над вами звисла катастрофа.
Та все без успіху, хоч якби він не бився
IV
Та все без успіху, хоч якби він не бився,
Хоч як би не пушив удобрені грунти
Хоч як би не садив хто-зна які сорти,
Та виноград не ріс, неначе прогнівився.
Чи нам потрібні нескінченні панахиди
Чи нам потрібні нескінченні панахиди
На згадку про гіркоти визвольних невдач?
До чого цей плаксивий ритуальний плач
Від криги Арктики до криги Антарктиди?
Щоб утвердити послух, лютий цар всевладний
Щоб утвердити послух, лютий цар всевладний
За грати Слово посадити наказав.
Та тільки за крилатим засув забряжчав,
На землю опустився морок непроглядний.
Якби ти, хлопче, народився не в Росії
Євгенієві Олександровичу
Євтуїиенкові
Якби ти, хлопче, народився не в Росії
І був годований не на її хлібах,
То не ходив би ти у підданих рабах,
А був би пестуном свобідної стихії.
Росіє! Сором світу! Хитра імпосторка!
За что тебя любить? Какая ты нам мать?
И мачеха бесчеловечно злая,
Не станет пасынка так беспощадно гнать,
Как ты детей своих казнишь, не уставая.
(П.Ф. Якубович, «К родине»)
Росіє! Сором світу! Хитра імпосторка!
Ти знищила мільйони добрих матерів!
Гробокопателько народів-трударів,
Ти від народження хижак і людоморка!
Позичене, що латка на старім кожусі
Позичене, що латка на старім кожусі, —
Звичайно треба знати, як її пришить,
Тому позичене то красить, то смішить,
Як та дурна сережка в розбишацькім вусі.