Як часто я в думках вертаюся додому,
Як часто я в думках вертаюся додому,
В далеку молодість, на сорок літ назад…
Ось місто над Дніпром, ось невеличкий сад,
А проти нього і будинок виконкому.
Література
Коли вмирає день і марнота кваплива
Коли вмирає день і марнота кваплива
Вже сутінкам вечірнім падає до ніг,
Коли утома цілоденна на нічліг
Ледь-ледь бреде собі, півмертва і сонлива,
Хороші, вірні друзі днів моїх болючих
Хороші, вірні друзі днів моїх болючих,
Мої поезії — плоди палких уяв,
Ви помогли мені дістатися уплав
На берег сподівань річок бистротекучих.
Як гукнеш, так і відгукнеться
Африканська народна казка
Ефіопія
Жили собі двоє братів. Вони все робили разом: спільно поставили будинок на двох, купили в складку осла. Свої невеликі прибутки вони ділили порівну і жили хоч і не в розкошах, зате в мирі та злагоді.
Болить душа. Думки, неначе чорні круки
Болить душа. Думки, неначе чорні круки,
Тривожать спокій мій і жити не дають.
Якась нав’язлива отруйна каламуть
Туманить мозок мій, мордує до розпуки.
Мені приснився сон: людей велика сила
Мені приснився сон: людей велика сила
За домовиною потоками пливла.
Над похороном хмара небо облягла
І, мов жалобою, людей сумних покрила.
Коли сміх проганяє страх
Африканська народна казка
Гвінея
Ніколи, ніколи, скільки живуть люди, не було ще такого веселого народу. Ніколи ще не було таких добрих і таких завзятих до праці людей, як мешканці Севасо, країни сміху, країни радості. Це була щаслива країна, де зранку люди замість звичних і невиразних слів вітали одне одного усмішкою або й щирим сміхом. Читати далі »Коли сміх проганяє страх
Вже пурпур осені моєї опадає
Вже пурпур осені моєї опадає
І за вітрами в далеч бозна де летить,
Вже скоро сірий ключ в заплакану блакить
Мене до вічної мандрівки погукає.
Заходить сонце і небесна голубизна
Заходить сонце і небесна голубизна
Багрянцем криється по самий небокрай.
Як хороше! Земля і небо — справжній рай,
А в серці змученім моїм — тужлива тризна.
Я містом якось брів. Вмирали дні осінні
Я містом якось брів. Вмирали дні осінні
І падав жовтий лист із бронзуватих веж.
Аж бачу: тягнеться в сльозах сумний кортеж.
В зітханні, в здушенім, ледь чутнім, голосінні.