Історія Русі — це вперта пам’ять часу.
Історія Русі — це вперта пам’ять часу.
На сторінках її лежить нестертий пил
Трагедії епох і тих жорстоких сил,
Що прокладали в ній свою хижацьку трасу.
Література
О, як давно колись кохану батьківщину
О, як давно колись кохану батьківщину
У пору бур вогненних і кривавих злив
Із біллю в серці я назавжди залишив
І шляхом вигнанця подався на чужину.
І кланялись йому, вже мертвому до ніг
XIV
І кланялись йому, вже мертвому до ніг
В подяку за плоди смачні, поживні, урожайні,
В подяку за пахучі вина життєдайні,
В подяку за смачний з родзинками періг.
Мені приснився сон. Неначе за тобою
Мені приснився сон. Неначе за тобою
Я біг щодуху, гнався скільки сил моїх,
Скакаючи по скелях гострих і стрімких
В краю незнаному, покритому журбою.
Вона була завжди, як тінь моя, зі мною
Вона була завжди, як тінь моя, зі мною
Від босоногого дитинства до сивин.
Чи в пору спокою, чи в пору хуртовин,
Вона мені світила зіркою сумною.
Колись давним-давно в краю казковім інки
I
Колись давним-давно в краю казковім інки,
У несходимих хащах перуанських Анд
Химерний парубок — не величавий гранд —
Білявої шукав собі красуні жінки.
Люстеречко моє, мій щирий давній друже!
Люстеречко моє, мій щирий давній друже!
Поглянь на мене: я лишилася сама.
Мій світ розтерзаний, життя моє тюрма,
Душа моя вмирає, а йому й байдуже!
В твоїй неволі я терплю роками муки —
В твоїй неволі я терплю роками муки —
То як вогнем дишу, то як вкушаю лід…
Хоча буває й так, що друг мій чи сусід
Бере мене з того полону на поруки.
Я мексиканець! Достеменно! Світ не знає
I
Я мексиканець! Достеменно! Світ не знає
Куточка кращого за Мексіко ніде.
І я боготворю це ім’я пресвяте,
Якій осанну Вседержитель сам співає!
На човнику було нас двоє — я і доля.
На човнику було нас двоє — я і доля.
Лихенький човник наш чи в бурю, чи то в штиль
По морю грізному блукав по волі хвиль
Посеред чару неозорого роздолля.