О, як люблю я слово материнське, рідне,
О, як люблю я слово материнське, рідне,
Таке привітне, хороше і просте!
Воно зродилось там, де сонце золоте
Голубить, ніжить поле батьківське дорідне.
О, як люблю я слово материнське, рідне,
Таке привітне, хороше і просте!
Воно зродилось там, де сонце золоте
Голубить, ніжить поле батьківське дорідне.
Де, зіронько моя, мені ти не світила
І де ти від біди мене не берегла?
В яких страшний краях, серед якого зла,
Моя ти доленько, мене ти не носила?
У затхлім темнім іґлу сном міцним блаженним
Безпам’ятно хмільний дрімає ескімос
І бачить дивний сон: неначе той матрос,
Що трунком напоїв його таким вогненним
Вперед, мій човнику! Вперед, вперед без страху —
Вже скоро перевіз, а там — навік причал!
Що ж, прощавайте, хвилі! Ваш нестримний шал
Мене зачарував фантастикою змагу!
Читати далі »Вперед, мій човнику! Вперед, вперед без страху —
На ринку в Дрездені насипана могила,
На ній звичайний хрест, а на хресті шолом.
Це тут похований, спочивши вічним сном,
Преславний юний Карл. Коли ворожа сила
Сніжинки-пелюстки духмяного жасмину,
Неначе інеєм укрили сонний двір;
Над ним задумався старенький осокір,
Покривши віттями білесеньку хатину.
Де ти тепер, моя пташино злотокоса?
Пригадуєш: війна, засніжений перон,
На ньому вартових татарів ескадрон
І страх — по ясиреві тризна безголоса.
І досі згадую: широкою рікою
Поволі сунеться, здригаючись, паром.
Ми тягнем мокру линву, а старший багром
Уважно вправною орудує рукою.
В житті до всього можна звикнути, мій друже, —
До болю, до нужди, до жінчиних афер
Чи то до тещиних чи тестевих химер,
Хоч, правду кажучи, ви любитесь не дуже.
Читати далі »Артист признан Гильдией режиссеров США лучшим фильмом года
Моя скрипалочко! Немов перед святою,
Перед тобою я хилюсь за дивний дар,
Яким тебе відзначив Вищий Володар,
Щоб ти в серця людей вливалась добротою.