Про неї мріють здавна злодії й поети,
Про неї мріють здавна злодії й поети,
За неї віддають і золото, і трон,
Для неї не шкодують царственних корон,
Її на всі лади вихвалюють естети.
Література
Якщо життя тобі, мій друже, не вдалося
Якщо життя тобі, мій друже, не вдалося
І на лану твоїм вродив лише кукіль,
Якщо стежки твої покрила заметіль
І манівцем тобі блудити довелося,
Свій трудний, довгий вік різбар прожив аскетом
Свій трудний, довгий вік різбар прожив аскетом
Не був одружений, не знати чи й любив,
Літами безупинно день і ніч різьбив
Старанно, пристрасно і з дивним пієтетом.
На камені різьба — печальна мати Божа,
На камені різьба — печальна мати Божа,
Внизу вінчальний перстень в дзюбі голубка,
Розірване кільце лаврового вінка
І дивна, мов жива, в тернах розкішна рожа.
Чому, сонете мій, такі ми невеселі?
Чому, сонете мій, такі ми невеселі?
Чому настроєні так часто на мінор?
Скажи: де нам знайти акорди на мажор?
Де сховані вони? В якій живуть оселі?
Я виріс на Дніпрі, в Микитиному Розі
Я виріс на Дніпрі, в Микитиному Розі,
Де наш Богдан збирав розбурхані полки.
Сьогодні в тих степах і Байди, і Сірки
Затягують очкур в кріпацькому колхозі.
Не метись, нащадку мій, за кривди днів минулих
Не метись, нащадку мій, за кривди днів минулих
І не розмінюйся на дріб’язок образ
Та не вдавайся по-дитячому в екстаз
Від лун уявних дзвонів наших, затонулих.
Кому ви служите, запроданці-поети
Кому ви служите, запроданці-поети
Украй замученої рідної землі?
Тому, хто вас годує з рабської ріллі,
Чи тим, хто вас в Москві шаткує на котлети?
Ридайте: вмер поет, герой національний,
Потом можешь ты не быть,
Но гражданином быть обязан.
(Н. Некрасов)
Ридайте: вмер поет, герой національний,
Великий мастер слова, буряний співець…
Радійте: вмер пристосуванець-хитрунець,
Слуга чужих хором, лакиза ідеальний.
Кохав і я колись і, знаю, був коханим,
Пам ‘яти дружини
Кохав і я колись і, знаю, був коханим,
Горів і я колись таким вогнем святим!
Та вмерла суджена — мій добрий херувим —
І знову я один іду шляхом туманним