Не йди в життя, мій сину, втертим шляхом Креза,
Тримайся віддалік користолюбства мзди,
Не лізь і в знать — собі не наживай біди, —
То з діда-прадіда чужа для нас трапеза.
Читати далі »Не йди в життя, мій сину, втертим шляхом Креза,
І
Завзятий виноградар все життя трудився,
Як той біблійний Ной із заступом в руці.
У нім з народження десь на самім денці
Палкий, нестримний гін до праці поселився.
Ганні на спогад
Кохана! Ради тебе я спиню завію,
Мороза-діда я жахного ублажу,
Вітрам спинитися скаженим накажу,
В любов тебе вгорну і серцем обігрію.
Колись я бачив жах: тримаючись за мари,
Брели живі мерці — в лахміттях кістяки,
А навкруги — кільцем вівчарки й німаки, —
То наших полонених гнали до кошари.
Не раз я думаю: чому то рідні діти
Не слухають порад досвідчених батьків?
Чому бездумно так на протязі віків
В болото кидають отецькі заповіти?
Який життєвий шторм я пережив бурхливий,
Яких собі шаноб на старість заслужив!
Давно вусатий був би з мене дух спустив,
Якби, де не візмись, такий же нечестивий,
Так, барабан — потрібне і хороше діло, —
Його удари родять збудження і такт.
Під барабани ми — давно відомий факт —
Без страху живемо і помираєм сміло.
Я, Творче неба і землі, тебе питаю:
Невже ти нас таких, як сам єси, створив?
Чи ти, бува, нас, Господи, не піддурив,
Щоб ми собі не чулись, як скотина з плаю?
Такий великий світ, а пошукай людини,
Оглянься навкруги — її на жаль катма…
Безумний літ увись без мудрого гальма
Поставив глузд її на грані домовини.
Вже гірше, ніж Колумб, ніхто не осмішився:
В Італії родивсь — Еспанії служив,
До Індії збиравсь — в Америці блудив,
Не знаючи і сам, де справді опинився.