Вовки його у вас забрали в лютім герці
XI
Вовки його у вас забрали в лютім герці
І бидлом вас за це, невірних, нарекли
А ви схилилися і дружно заревли,
Як той безмовний скот на бійні-шкуродерці.
Література
Колись давно мій дід мене виводив в люди
Колись давно мій дід мене виводив в люди.
Оце, казав земля, а то… то небеса…
В них джерело життя і мудрість, і краса —
Все це Господні, сину мій, споруди.
Лети, лети ж вперед, мій човнику без страху
III
Лети, лети ж вперед, мій човнику без страху,
Як моря чарівник, стрілчастий альбатрос!
Долай, перемагай безмежности хаос —
Так голову колись однак ложить на плаху!
Недавно мій земляк, що серед нас є асом
Яру Славутичу
Недавно мій земляк, що серед нас є асом
В цеху прекрасного, вабного світу муз,
Мій трунок спробував, підняв мене на глуз
І охрестив мене відразу ловеласом.
О радосте моя! Красуне ластів’яча!
III
О радосте моя! Красуне ластів’яча!
Розкішна панорама джунглів і пустель!
Видовище проваль, вулканів, грізних скель
І пісня голосна п’янким життям кипляча!
Вперед, чимдуж вперед на клятих сарацинів
IV
Вперед, чимдуж вперед на клятих сарацинів,
Твоїх, Кастіліє, відвічних ворогів,
Чимало я післав у пекло їх гробів,
А з ними й тих дурних і жадібних кретинів!
Та білолаха по дорозі до Харона
XI
Та білолаха по дорозі до Харона
Змирився з долею і ніс свої жалі
Його мізерного життя на цій землі
Аж до самісінького Праведного Трону
Я рай вам дав колись край моря на землі
X
Я рай вам дав колись край моря на землі
І вас благословив на подвиг неповторний,
Для вас відкрив я шлях широкий неозорний
І засвітив над ним казкові кришталі.
Чи ти, бува, не чув, о нерозумний сину
IV
«Чи ти, бува, не чув, о нерозумний сину,
Що нас очікує нечувана біда?
На наші сельви йде блідих людей орда,
Щоб винищити нас до краю, до загину.
Почувся глас з небес: — Возлюблені мої!
IX
Почувся глас з небес: — Возлюблені мої!
Мужнійте, віруйте у вашу перемогу,
Я все вам дарував і силу, і спромогу —
Нехай вас не страхають завтрашні бої!