Де пензлів я візьму, де фарб візьму чудових,
Щоб змалювати чар полуденних країв,
Де я колись кохав, де я колись горів,
Де друзів залишив на берегах перлових?
Де влучних виразів, розумних і зразкових,
Де мудрих я візьму крилатих фраз і слів,
Щоб оспівати рай Карібських берегів,
Осідок таємниць і вірувань казкових?
По золотих пісках, по голубій воді,
По Андській, джунглями мережаній, гряді
Розсипались вони, літа мої бурхливі…
О, якби я хотів з них давній пил стрясти,
Бодай у спогадах їх оживить грайливі
І пам’яті вінок онукам з них сплести…
Петро Косенко, 1993