Анатолеві Галонові — онука
«Дідусю, люди мовлять, ти поет великий,
Палкий громадянин і навіть патріот,
Бабуся ж каже, ти звичайний околот
У нашій хаті і непотріб без’язикий.
Ти, каже, причепи кобилі хвіст безликий,
Кінотник без коня і справжній гугенот,
Ти, каже, ну, якийсь там впертий донкіхот,
Страшна в болоті верша, дідько чорнопикий.
Я думаю, дідусю, що без цих прикмет
Не був би ти ні патріот, ані поет,
Та я не розумію, чом бабуся крає
Тебе отак щодень, а потім швидкома
Борщу тобі найбільшу миску насипає,
Цілує в лисину і ніжно обійма…»
Петро Косенко, 1984