XIV
Хай ваша золота освятиться блакить
Над вічно молодим Дніпром могутнім славнім,
Хай квітне у віках життям тривким державним,
Народ, що смерть саму зумів зі світу зжить!
Що витерпів тяжкі приниження століть.
Мертвець похований для багатьох днедавній,
На кін історії виходить рівноправний,
Як богатир, що розламав неволі кліть.
Озвітесь, праведні, озвітесь, ясні зорі
І голосіте вістку в бурнім людськім морі:
З упадком духу зла гряде найбільша з ер!
Воскресли мудрости і правди пантеони
Землі невільників і бидла, і галер!
Звершилось! Чуєте? Це величаві дзвони…
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років