Надії Чекотило
Хмаринка золота прозорим небокраєм
По морю синьому пливе повільно в даль.
За нею вслід летить моя журба-печаль
У простір зоряний стрімким небесним плаєм
Візьми, мандрівнице, мене з моїм відчаєм
У світ вчорашнього, у світ казкових ткаль,
Що виткали життя мого круту спіраль
Над нашим наддніпрянським славним рідним краєм.
А не візьмеш — росою-дивом упади
На світлу пам’ять тих, хто божеські сліди
В душі моїй навік лишили в час буремний —
За вас молюся я, князівни мрій моїх:
В мені збудили ви емоцій спалах ревний
І вивели мене на пошук славних віх!
Петро Косенко, 1996