Хороші, вірні друзі днів моїх болючих,
Мої поезії — плоди палких уяв,
Ви помогли мені дістатися уплав
На берег сподівань річок бистротекучих.
Ви вберегли мене від жахів неминучих
Сорочок гамівних і кийових розправ,
Коди я кров’ю невимовних мук спливав
На крутизні стрімкій стежок моїх горючих.
Спасителі мої! В годину сум’яття
Ви душу змучену збудили до життя
І па політ її увись благословили.
Пошліть же страдниці прощальний ваш привіт,
Даруйте спокій їй до самої могили
І поможіте з вами подолати світ.
Петро Косенко, 1987