Хто совість видумав? В Сибір його найдалі!
То що ви кажете? Сибіру вже нема?
І як то так нема? Та ж поїдом їдьма
Жере мене вона і мучить, мов на палі!
За те, що… Помовчіть! Та ж у життєвім чвалі
Я щастя гріб щосил до себе хватькома,
А що часом де треба стукав крадькома
На тих, що владу гудили в дурнім запалі,
Не знаючи того… Такий вже білий світ —
Не йдеш з начальством вногу — дай за це відвіт!
Ну от хочби мій кум… Сказати б — не ганьбитель,
Та на вождя уткнув: страховисько рябе…
А я… І кум пропав… Сумління? О Вершитель,
За що воно мене вночі і вдень шкребе?
Петро Косенко, 1997