Любі на спогад
І досі згадую: у небі крик чаїний,
Пожежа в небесах і — раптом злива й грім!
Всі навтьоки, а ти у платтячку смішнім
Пустуєш під дощем… Потік краплин лавинний
Вкриває перлами твій профіль голубиний,
Ти повертаєшся і на чолі твоїм
Палають зірочки у сяйві золотім,
Над ними кучерів пшеничних бунт невинний…
Спалахує гроза. У голубім вогні
Видінням неземним здаєшся ти мені…
А очі, Боже мій! Які вони прекрасні
З перлинами дощу прозорими на них!
Спокусники, молю: де ви сьогодні, ясні,
И кого хвилюєте вогнями чар своїх?
Петро Косенко, 1994