IV
І я чимдуж стискаю серце бунтівливе,
(А море скаженіє, піниться, гримить!),
Стискаю п’ястуки і в цю жахливу мить
Гроза у хвилях топить небо клекітливе.
І знову чую я післання гомінливе
Крізь бурю, що пожерла радісну блакить:
— Вітчизна понад все! Це та єдина нить,
Що в’яже з вічністю безсмертя горделиве
Тих дочок і синів, що в славі полягли
За горду незалежність рідної землі,
За честь її і славу, за святу свободу.
Розправ же крила й ти! Коли ударить дзвін,
Чимдуж лети на захист власного народу
Від Сяну срібносяйного по тихий Дін!
Петро Костенко
Входить до секстету «Моряк семи морів» написаний в 1997 році