І
Завзятий виноградар все життя трудився,
Як той біблійний Ной із заступом в руці.
У нім з народження десь на самім денці
Палкий, нестримний гін до праці поселився.
Він змалечку старався, думав, пильно вчився,
У щонайменшім винограднім пагінці
Вбачав незнаний світ, як в дивнім промінці,
Що з висоти небес іспоконвік струмився.
І з часом роботяга істину ствердив:
На цьому світі не існує жодних див,
Їх треба сотворити власними руками.
Хто мав коли який пожиток з дерези?
І вирушив старатель Божими стежками —
Він виноградної шукав суперлози.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Пізні грона», написаних на протязі 1980-1985 років