Історія Русі — це вперта пам’ять часу.
На сторінках її лежить нестертий пил
Трагедії епох і тих жорстоких сил,
Що прокладали в ній свою хижацьку трасу.
На жаль вона була в руках того Парнасу,
Що світ усіяв міліонами могил,
Брехнею підрізав відважним розмах крил
І в домовини клав їх, як свою прикрасу.
А що не стеребив, те з вправнісю в руках
Привласнив правом сильного. Бо ж як-не-як,
Безштанному закрити сором треба,
Щоб не сміялись найдурніші карасі.
Тому ті владарі чужих земель і неба
І натягли штани прадавньої Русі.
Петро Косенко, 1997