Колись брунатий бик, худющий недокрівний,
Підступно з ходу взяв на роги свояка, —
Посипалася шерсть з червоного бика, —
Почався змаг потвор, кривавий і нерівний.
Скажений забіяка, в грізній бійці спірний,
Ледь-ледь не запоров старого хижака,
І був би полетів той певно сторчака,
Якби зі страху плебс, своїй природі вірний,
Де слід, конаючого звіра не лизнув…
А той на радощах на цілий світ ревнув
І заколов нараз підступного собрата.
Радіє янус-плебс (трудилась простота!) —
Ось-ось червоний бик — така за поміч плата —
Зламає і його нікчемного хребта!!!
Петро Косенко, 1980