Люди відволікаються від виконання поточних завдань через нездатність справлятися з великим об’ємом власної робочої пам’яті. Їх мозок починає використовувати вільні ресурси на вирішення важливих підсвідомих завдань, і в результаті людина втрачає нитку дій. Так вважають американські дослідники.
Робоча пам’ять людини, подібно оперативної пам’яті комп’ютера, працює над короткостроковими завданнями, які актуальні в даний момент. Робоча пам’ять дозволяє виділити головне і зосередитися на ньому, при цьому інші процеси можуть утримуватися на другому плані.
Однак трапляється так, що робоча пам’ять дає збій. Наприклад, в процесі читання книги людина може виявити, що перегорнула кілька сторінок, при цьому не запам’ятавши а ні слова. У зв’язку з цим дослідники з Університету Вісконсіна в Медісоні (США) поставили наступний експеримент. Вони просили добровольців стежити за виникаючими на екрані монітора буквами і при появі якоїсь конкретної букви натискати на сигнальну кнопку. (В іншому варіанті потрібно було в певний момент глибоко вдихати). Одночасно вчені відзначали, як часто люди відволікалися під час виконання експериментального завдання.
За припущенням психологів, схильність «літати в хмарах» прямо пов’язана з ємністю робочої пам’яті. Після виконання тесту на відволікання вчені виміряли ємність робочої пам’яті в учасників експерименту. Їх просили запам’ятати послідовність букв, перемішуючи їх простими арифметичними діями, які теж треба було виконати. Чим точніше людина запам’ятовувала серію букв, тим більшого об’єму була його робоча пам’ять.
Початкове припущення виявилося правильним: чим потужнішою була робоча пам’ять людини, тим сильніше вона відволікалася. Дослідники спеціально використовували завдання, яке ніяк не могло завантажити всю робочу пам’ять без залишку: їм було цікаво, як мозок розпорядиться незайнятим ресурсом. Якщо під час проходження тесту робочу пам’ять сильно напружували (наприклад, пускали різноколірні букви або додавали схожі на необхідні букви геометричні фігури), зв’язок між обсягом пам’яті і схильністю відволікатися зникала.
Обсяг робочої пам’яті тим вище, чим вище IQ, здатність до читання та інші показники рівня розумового розвитку. Однак, судячи з усього, мозок не завжди може раціонально використовувати великий ресурс цієї пам’яті, незважаючи на високий IQ. Маючи в своєму розпорядженні містку робочу пам’ять, мозок завантажує її роботою, яка здається йому важливішою, ніж поточне «свідоме» завдання. Якщо ж обсяг робочої пам’яті невеликий, мозку доводиться відкласти рішення підсвідомих проблем на потім, віддавши всі ресурси поточному процесу.
З цього дослідження можна зробити висновок, що великий обсяг робочої пам’яті неабияк ускладнює життя. Проте автори дослідження обмовляються, що вся справа в невмінні людини використовувати власні психічні ресурси. Якщо навчитися концентруватися на чомусь конкретному, переконати себе, що це дійсно важливо, ніякого «літання в хмарах» не буде, і великий обсяг робочої пам’яті дійсно піде на користь.
Результати дослідження опубліковані в журналі Psychological Science.