Мета життя — зоря на людськім виднокрузі
Поки горить вона — допоки й живемо,
А згасла та зоря — впаде на зір більмо —
І ми кружляємо сліпцями в центрифузі.
Страшна та центрифуга. У шаленнім русі
Вона мордує всіх, мов каторжне ярмо,
І, випікши на чолах страдницьке клеймо,
Кладе рядочком нас у гробовій ярузі,
У ямі безнадій. І боляче стає,
Коли на схилі літ на повен зріст вростає
Жахлива, дика правда перед нашим зором:
Ми народилися під знаком сліпоти!
Тому і наше серце нас пече докором
За те, що прожили ми вік свій без мети!
Петро Косенко, 1985