II
Могильну тишу рвуть дніпрових славних гір
Скорботні стогони убитих за свободу
Колись великого і славного народу,
Землі апостолів, трагедій і офір!
Налитий кров’ю вщерть упав страшний вампір
І блиснула зоря воскреслим в нагороду
За океани сліз, за люту біль ісходу,
За рабство, за грабіж, за голод, за Сибір.
Де ви, глашатаї Христової моралі,
Де ви, прославлені у світі ліберали,
Де ви, законники усіх мастей і вір,
Де ви були тоді, як жах голодомору
Мерцями устеляв ту землю, мов Гоморру
Від Бресту древнього по дальний Армавір?
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років