Мов чортеня гарненька, з язичком гадючки,
Моя кума — арбітр порядності й краси,
Її опінія… Господь тебе спаси
Потрапити в кумасині критичні ручки!
Блюстителька моралі з чіпкістю колючки
Та агресивністю сердитої оси,
Кого тим язичком, гострішим від коси,
Кумася не шпигнула з усмішкою злючки!
Тим часом з чортеняти визрів справжній чорт,
Мов крокодил зубастий і прудкий, мов хорт, —
Кума встигала скрізь, як заводна машина,
І скрізь могла пораду щонайкращу дать,
Встигала наситити наркомана-сина
І байстрючат дочки покласти вчасно спать.
Петро Косенко, 1985