На все є засоби віддавна і наука
Все може змірити і вздовж, і в широчінь:
І щонайвищі гори, і морську глибінь,
І коло, по якому мчить земна опука,
І скільки в небі зір, і що воно за штука
Та життєдайна дивна сонячна жарінь,
І звідкіля взялася на землі цвітінь —
Геть чисто знає все та пильна самоука.
Здавалося б, настав благословенний вік
І мусив би радіти щасний чоловік —
Він подолав уже глибоке темне море,—
Якби наука ще на крок вперед пішла
Та й змірила в серцях людей нелюдське горе
І в море небуття втопити помогла.
Петро Косенко. Пам ‘яти Людмили Демиденкової. 1984