Оле! Тремтить земля. Кривавиться арена,
Гасає зранений по ній гаками бик,
А навдокіл — бедлам, гістерика і крик,
І переливами могутня кантилена.
Аж ось і матадор: золочені рамена,
Пружиниста хода, в правиці шпада-шик,
Мулет, багряний плаїц і аскетичний лик —
На нього жде давно і слава і геєна.
Нараз рвонувся бик, налитий люттю вщерть,
Та спритно шпадою проколений насмерть
Упав, конаючи, на груди матадора.
Оле! Шаліє плебс: небачений фурор!!!
Реве й біснується розлючена потвора,
Тимчасом, як з биком сконав і матадор!
Петро Косенко, 1979