Над Андами
Триптих
Сонет № 1
Над Андами висять тяжкі похмурі хмари,
А над проваллями витає хижий крук…
По спинах індіян ґуля еспанський бук
Під п’яний регіт довгохвостої арари.
На гребнях хвиль шугай, кораблику, за хмари,
X
На гребнях хвиль шугай, кораблику, за хмари,
Піратова душа вже там давно ширя,
Шумуйте, скаженійте, праведні моря,
В серцях покривджених запалюйте пожари!
Моряк семи морів
Надії Черевик
Сонет № 1
Моряк семи морів, я їх перетинаю
У пору спокою і в пору бур жаских.
На прю зі смертю йду без острахів яких
І чисті небеса я день і ніч благаю
Хто совість видумав? В Сибір його найдалі!
Хто совість видумав? В Сибір його найдалі!
То що ви кажете? Сибіру вже нема?
І як то так нема? Та ж поїдом їдьма
Жере мене вона і мучить, мов на палі!
Історія Русі — це вперта пам’ять часу.
Історія Русі — це вперта пам’ять часу.
На сторінках її лежить нестертий пил
Трагедії епох і тих жорстоких сил,
Що прокладали в ній свою хижацьку трасу.
О, як давно колись кохану батьківщину
О, як давно колись кохану батьківщину
У пору бур вогненних і кривавих злив
Із біллю в серці я назавжди залишив
І шляхом вигнанця подався на чужину.
І кланялись йому, вже мертвому до ніг
XIV
І кланялись йому, вже мертвому до ніг
В подяку за плоди смачні, поживні, урожайні,
В подяку за пахучі вина життєдайні,
В подяку за смачний з родзинками періг.
Мені приснився сон. Неначе за тобою
Мені приснився сон. Неначе за тобою
Я біг щодуху, гнався скільки сил моїх,
Скакаючи по скелях гострих і стрімких
В краю незнаному, покритому журбою.
Вона була завжди, як тінь моя, зі мною
Вона була завжди, як тінь моя, зі мною
Від босоногого дитинства до сивин.
Чи в пору спокою, чи в пору хуртовин,
Вона мені світила зіркою сумною.
Колись давним-давно в краю казковім інки
I
Колись давним-давно в краю казковім інки,
У несходимих хащах перуанських Анд
Химерний парубок — не величавий гранд —
Білявої шукав собі красуні жінки.