Люстеречко моє, мій щирий давній друже!
Люстеречко моє, мій щирий давній друже!
Поглянь на мене: я лишилася сама.
Мій світ розтерзаний, життя моє тюрма,
Душа моя вмирає, а йому й байдуже!
В твоїй неволі я терплю роками муки —
В твоїй неволі я терплю роками муки —
То як вогнем дишу, то як вкушаю лід…
Хоча буває й так, що друг мій чи сусід
Бере мене з того полону на поруки.
Я мексиканець! Достеменно! Світ не знає
I
Я мексиканець! Достеменно! Світ не знає
Куточка кращого за Мексіко ніде.
І я боготворю це ім’я пресвяте,
Якій осанну Вседержитель сам співає!
На човнику було нас двоє — я і доля.
На човнику було нас двоє — я і доля.
Лихенький човник наш чи в бурю, чи то в штиль
По морю грізному блукав по волі хвиль
Посеред чару неозорого роздолля.
О люба Мексіко! В моїм гарячім серці
II
О люба Мексіко! В моїм гарячім серці
Завжди вируєш ти таким палким вогнем!
Я син твій і живу тобою день за днем
В жорстокім до загину повсякденнім герці.
Не вір, юначе, в долю. Хто завітні двері
Не вір, юначе, в долю. Хто завітні двері
Отак для тебе за спасибі відімкне?
Лише в твоїх руках те диво відкупне,
Що визволить тебе від всякої бенері.
І райськими плодами вкрив невдахи сад
X
І райськими плодами вкрив невдахи сад,
Де разом з виноградом, як в одній родині,
Росли і яблучка, і сливки темносині,
Грушки і вишеньки червоні воздовж оград.
Священний раю мій, о море безконечне!
I
Священний раю мій, о море безконечне!
Перед тобою я у вічному боргу:
В мені зродило ти життя мого жагу
І полум’я вдихнуло в мене бистротечне.
Тече Ріка Часу неспинна, величава
Тече Ріка Часу неспинна, величава
І двічі нам вступить —відомо це давно —
Не можна в неї, бо ту воду все одно
В ту мить вже поглинає вічність сивоглава.
Звершилось!
вінок сонетів
Сонет № 1
Звершилось! Чуєте? Це величаві дзвони
По гомінких світах розносять благовість:
Воскрес наш рідний край! І хто про те повість,
Як з домовин встають, шикуються в колони