Коли спада на мене дивний дух сонета
Коли спада на мене дивний дух сонета,
Торкнутись хочу я поснулих душ людських
І в них збудить жагу до подвигів дзвінких
Рукою чуйною надхненного поета.
Лиш справдішні меді та дзвін гучний гітари
Лиш справдішні меді та дзвін гучний гітари
І світ поезії — небесний дивний дар,
Лиш блиск очей красунь і їх шаленний жар
Та хміль донсель п’янкий і їх вогненні чари,
Над Кордильєрами казкової Трінчери
Над Кордильєрами казкової Трінчери
Споконвіків кошлатяться уривки хмар,
А в глибині тих гір кипить цілющий вар —
Чаклунське диво з див підземної химери.
Поете, знай, що ти стоїш на вічній варті
Поете, знай, що ти стоїш на вічній варті
Народу, що тебе у муках породив;
Ти не лише співець землі твоєї див
У солов’їному безгрішному азарті,
Над сивизною Анд висить кетцаль казковий —
Над сивизною Анд висить кетцаль казковий —
Жива легенда гватемальських індіян.
Над ним безмежний золотавий океан
І відблиск сонячний яскравий серпанковий.
Колись в Карпатах на крутому перевалі
Колись в Карпатах на крутому перевалі
В безлісних і холодних горах навесні
Дурний «гонвед» пальнув зненацька по мені
В патріотичному шаленному запалі.
Чого, чого нема у нас на Україні!
Чого, чого нема у нас на Україні!
Нема ні хліба, ні до хліба, ні пиття..
Так сміємося ми із власного життя
З гіркотою в душі і в серці не від нині.
Як часто я молюсь в нерукотворнім храмі
Як часто я молюсь в нерукотворнім храмі
Щоденних спогадів сердечних і простих…
Молюсь за рідний край, за грішних і святих
В його немислимій кривавій долі-драмі.
Кохана, глянь увись: високо в небі синім
Кохана, глянь увись: високо в небі синім
На кронах пальм гойдаються мої пісні.
Це співи мрій моїх — веселі й голосні —
Хвала красі твоїй в захопленні неспиннім
Чи то був справді сон, чи то мара, відразу
Чи то був справді сон, чи то мара, відразу
Як не хотів би я, їй-богу, не скажу…
Десь я то йду, то лізу, то притьмом біжу
По горах і проваллях славного Кавказу