“Доїдеш — напиши, — шепнула кароока, —
Та шепіт заглушив захриплений гудок, —
Напишеш — прилечу…”Заголосив свисток
І попливла в очах туманна поволока.

Читати далі »Доїдеш — напиши, — шепнула кароока, —

Африканська народна казка
Екваторіальна Гвінея

В одній далекій-далекій країні, відстань до якої ви навіть уявити не можете, жили черепаха й павук. У тій країні був страшенний голод, і черепаха завжди із заздрістю дивилася, як її сусіда десь бував і приносив додому їжу.

Читати далі »Черепаха і павук

Атомна війна загрожує знищенням
життя на нашій планеті.
(З преси)

Яка іронія! Людина — цар планети,
Вінець премудросте і величі Творця,
Чомусь лише у цього Божого вінця
Немає ні душі, ні серця, ні кебети.

Читати далі »Яка іронія! Людина — цар планети,

Зима. Тріщить мороз. Десь каркають ворони.
Мете хурделиця чортівським помелом.
Обмерзлим бруком за похиленим попом
На цвинтар тягнуться мовчазні похорони.

Читати далі »Зима. Тріщить мороз. Десь каркають ворони

Я все життя спішу. Колись я мчав до школи
І до кирпатеньких літав, як тільки міг,
А в білий світ подався — знов не йшов, а біг,
Долаючи бігом моря і суходоли.

Читати далі »Я все життя спішу. Колись я мчав до школи

Говорить до нього Ісус:
“Уставай, візьми ложе своє та й ходи.”
(Св. Івана, 5—8)

Буває, що й до мене сум надійде в гості,
Тоді ми поринаємо у давнину.
Я сумові кажу: “Хто нашу чарівну
Вітчизну розіп’яв на рабському помості?

Читати далі »Буває, що й до мене сум надійде в гості,

Нагнувши до води свою дугасту шию,
Колись статечний лебідь сам себе уздрів
І рвучко стрепенувся — красень зрозумів,
Що час його прийшов пливти до чорторию.

Читати далі »Нагнувши до води свою дугасту шию,

Ще свіжозірвану, палаючу жоржину
Мені уздріти довелося на шляху.
Я з подивом підняв її, краси криху,
Струснув із неї пил, задумавсь на хвилину.

Читати далі »Ще свіжозірвану, палаючу жоржину