Чого, душе моя, ти сумуєш
І чого ти в мені непокоїшся?
Май надію на Бога…
(Псалом 42, 12)
Щоденний біль душі, це корабель примхливий,
Що котиться по хвилях нашого життя,
Це відчайдушний крик в хвилини розп’яття
Шаленних днів борні, болючий і вразливий.
V
«Одумайся: тобі не допоможуть грози,
Які ти викликав. Згадай про рідний край!
Твоя омріяна для тебе може й рай,
А для щасливих Анд вона руїна й сльози.
І знов підкралась осінь… вічність круг магічний
Ще раз завершує у мене на очах.
Ще жар палкий троянд розкішних не прочах,
А иній вже побив їх чар меланхолічний.
Читати далі »І знов підкралась осінь… вічність круг магічний
Судівництво США конче
потребує реформ.
(З амер. преси)
В Америці нема ні графів, ні баронів,
Зате є мафія, Волстріт і Голивуд.
В Америці свобода, є тюрма і суд
І довгі милі переплетених законів.
Неначе той Колумб пустельним океаном
Пішов я в пошуках незнаних берегів…
Пішов супроти стрічних здиблених вітрів
По водах зораних всесильним ураганом.
II
По дюжині гармат, смертельних і горластих
На кожному борту — і щастя в небесах!
Лети ж, мій бергантин, на повних парусах
До берегів фортун і молодиць вогнястих!
Сценарій авантюр і казка лукомор’я,
Прекрасна Флоридо, притулок зла і втіх,
Вітай же і мене на берегах твоїх
Недобитка рабів країни сліз і горя.
XIII
Як люди смакували дивні пізні грона
Не бачив виноградар і не чув хвали
Від тих самих, що вчора ще
Його кляли І мали за безвірника і за буфона.
Негритянці
присвячується
Коли, красуне, дух п’янкий душі твоєї
Освітлює на мить твоєї шкіри ніч,
Ураз палкий вогонь твоїх прекрасних віч
Спалахує багаттями несказаної феї.
II
Як інка не гасав по хащах несходимих,
Які тріумфи він в боях не пожинав,
Завжди чомусь якийсь постійний сум стояв
В його скісних очах похмурих одержимих.