Пустельним берегом сяйного океану
По золотім піску в задумі я бреду,
Тамую біль душі, мою стару біду,
І спогади свої несу, як рвану рану.
В лазурнім просторі прозорого туману
Я бачу острова невиразну гряду,
Це Isla Larga — рай іґван і какаду
Та вічний монумент піратові Морґану.
Далека стороно легенд, казок і див,
В щасливий час тебе Всевишній сотворив —
Ти знала все: грабунки і конкісту,
Але не втратила свою первісну суть —
За що ж батьківщину мою святу і чисту
Свої ж перевертні без жалю продають?
Петро Косенко, 1993