Расулу з Дагестана мій поклін козацький
За ті поезії, які він написав;
Аварський не для мене. Тому я читав
Його в перекладі на справжній “старшобратський”.
Поете ти, Расуле, лепський, справді хвацький
І свій народ малий прославив без обав,
Та от скажи мені, поете, будь ласкав,
Чому ти молишся завжди на Кремль кабацький?
Ти ж справжній горець — де твоя душа?
Чи замість неї в тебе згусток торгаша?
Повідж: невже ашуг кавказькою народу
Куватиме в Москві на нього міць оков?
Невже, співаючи про рівність і свободу,
Він проливатиме за ката власну кров?
Петро Косенко, 1995