Скажи мені, моя первиночко завітна,
Чи ти й сьогодні ще виводиш ті пісні,
Що душу полонили в юності мені
В дні незабутнього дня нас з тобою квітня?
Мій соловейчику! Мандрівка кругосвітня
Була б заїздила мене на чужині,
Якби не ті пісні, не ті квітневі дні,
Не усмішка твоя ласкава і привітна.
Дивись на диво з див: хоч вже не ті літа
І я тепер не той, і ти тепер не та,
І десь давно тебе обсіли вже онуки,
Ти в пам’яті моїй все той же первоцвіт,
Для мене й нині ти — і радощі, і муки,
Бабусенько моя в шістнадцять гарних літ!
Петро Косенко, 1983