Сонете, друже мій! Мій вірний побратиме,
До тебе знову я сьогодні на поклін —
Подай моїй душі той незвичайний гін,
Що родить майбуття стрімке і одержиме!
Дай сліз оплакати минуле незгладиме,
Дай силу вибуху в думках на тисяч мін,
Дай Геркулеса міць підняти світ з колін,
Дай полум’я святе в словах неугасиме!
Благослови мене сягнути ясних зір,
Що сяйвом їх тремких відкрити людям зір
І помолитися за диво з див планети:
Воскрес мій рідний край! Живим з могили встав!
Співайте, голосіть глашатаї-поети,
Осанну страднику — він нечисть подолав!
Петро Косенко, 1991