Сини вдалися в неї славні, іцо й казати —
Обоє двометрові красні, хоч куди!
А відгодовані, то просто, як… з води,
Хоч би до гілуга чи косарки запрягати.
І що ви скажете? Таж сердобольна мати
Їх породила не для праці без нужди,
Вона ховала їх від всякої біди
І розумової напруги, як від страти.
Коли ж неграмотні ледачі лобурі
На маминім борщі і стали на порі,
Вона пустилася синам шукати пари,
Дівчат і розбитних, і, ясно, з чаром брів…
Гей, куцохвості кучерявої отари,
Не дайтесь баранам з породи мугирів!
Петро Косенко, 1985