IV
Тріщать і рушаться кремлівські бастіони
Із заходу на схід по самий край землі,
Звільняються раби з ординської петлі —
Вдаряє смертний час Скуратової зони.
Пташками райськими цвірінькають дракони
Від страху гибелі у зляканім Кремлі,
А по притулках зла на звиклому ослі
Ганяють імперські опричники-омони,
Тих переляканих правителів хорти.
Та не вдалося їм свободи розп’ясти
І кров’ю затопити звільнені кордони
Землі козачої, що волю обрела —
Піднявся славний Буг, всміхнулася Сула,
Загомонів Дністер, озвались терикони.
Петро Косенко
Входить до вінка сонетів «Звершилось!», написаних на протязі 1991-95 років